Віртуалізація з допомогою обладнання не обов’язково краща, ніж динамічна трансляція, тільки тому що в ній є “обладнання”. Висновок з моїх експериментів — найкращим рішенням для віруталізації ПК був поки що VirtualBox.

Коли я пробував VMWare Player, він не дуже добре інтегрується у Arch linux. Йому потрібне було стабільне ядро, щоб зібрати модулі. У нього власний встановлювач, власні скрипти для поновлення, деінсталяції. Вже не кажучи про закритий код і не безкоштовність для комерційного вжитку.

Коли я пробував KVM, мені вдалося встановити Windows 7. Її цілком можна було використовувати з SPICE. Але коли мені знадобився msys2, виявилося, що графіка стала незносною.

Тож я взяв/повернувся до VirtualBox. Його легко встановити і підтримувати у моєму лінуксі Arch, він демонструє чудову продуктивність гостьової Windows, хорошу інтеграцію робочих столів. Нарешті, на відміну від KVM, можна було б запустити на станції без підтримки віртуалізації процесором. Правда, таке знайти сьогодні важко.

Ще одна нотатка: двійкова збірка Oracle, здається, краща, ніж редакція з відкритим початковим кодом. Наприклад, підтримка прозорості вказівника миші працює краще.